Галицький район м. Львова. ДНЗ № 109
 
_


Сторінка психолога

 

КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЬ ДО ПСИХОЛОГА:

 Якщо проблема не розв’язується тривалий час;
 Якщо ви знаєте, як розв’язати проблему, але вам все одно потрібна допомога;
 Якщо Вас щось тривожить у поведінці дитини, але ви не можете зрозуміти причину;
 Якщо вам здається, що малюк відстає у розвитку від своїх однолітків. Краще зрозуміти, що відбувається насправді і не травмувати її порівняннями з іншими дітьми;
 Якщо у Вас сімейні проблеми і це проектується на дитину.

 

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ДЛЯ БАТЬКІВ

 

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ, ЯКЩО ДИТИНА ЗАНАДТО ВРАЗЛИВА?

Уразливі діти вимагають набагато більше похвали й уваги, ніж інші малята. Якщо малюк занадто вразливий, такій дитині краще уникати порівняльних оцінок з іншими дітьми (хтось кращий, а хтось гірший). Уразливі діти дуже активно реагують на сторонню оцінку, тому в їхньому вихованні не можна застосовувати принцип «що скажуть люди». Позбавте дитину необхідності постійно доводити свою перевагу. Щоб дитина розвивалася спокійно та гармонійно, створіть у родині атмосферу толерантності, тепла та доброзичливості, тобто умови, коли кожного приймають таким, який він є.

 

ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ДЛЯ ДИТИНИ ДОТРИМУВАТИСЬ ПЕВНОГО РЕЖИМУ ДНЯ?

Режим — точно встановлений порядок життя — не вигадка фахівців. У його основі — багатовікове спостереження за розвитком природи та фізіологічними процесами людини. На цій ос­нові фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково-обґрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності. Дитині встановлюють постійний режим дня, якого «необхідно строго дотримуватися. Це сприяє її правильному розвитку, привчає до дисципліни, формує уявлення про обов’язки. На науковій основі доведено, що прийом їжі, вкладання спати, прогулянки, ігри — усе це сприяє зросту, зміцненню здоров’я та врівноваженому психологічному стану дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ПОЧАЛА ЗАЇКАТИСЯ?

Якщо у дитини заїкання тільки-но почалося, потрібно, щоб вона протягом кількох днів майже не говорила і тим самим як би відвикла від заїкання. Якщо заїкання вже закріпилося, режиму мовчання недостатньо. Тоді слід привчити дитину говорити повільно, бо під час поспіху заїкання посилюється. Дитині рекомендується говорити тільки на видиху (попередньо набравши в легені повітря), злитно, іноді злегка наспівом. Позитивну дію при боротьбі із заїканням мають мовленнєві вправи, під час яких мати або педагог кілька разів на день повторюють одночасно з дитиною віршик або якийсь інший, добре їм відомий, вислів, текст. У цьому випадку заїкання зникає, і дитина поступово звикає говорити вже не заїкаючись.

 

ЧИ ЗАВЖДИ БАТЬКИ МАЮТЬ ДОТРИМУВАТИСЯ ОБІЦЯНОК, ДАНИХ СВОЄМУ МАЛЮКУ?

Для нормального розвитку і зміцнення другої сигнальної системи (реакції на смислове значення слів) та її нерозривного зв’язку з першою (образне мислення дитини) необхідно, щоб кожне сказане дитині слово було підкріплено реальним відчуттям. Кожна обіцянка повинна бути виконана. Ви обіцяли купити морозиво, то обов’язково маєте купити його дитині, і саме морозиво, а не замінити його якимись іншими солодощами, бо слово «морозиво» повинно бути підтримане відповідним виглядом, смаком. Слово «морозиво» має викликати таку саму емоційну та вегетативну реакцію (слино-соковиділення тощо), як піднесена до рота скляночка з морозивом. Ви обіцяли у неділю піти з дитиною в зоопарк, то повинні обов’язково це зробити. Навіть у тому випадку, якщо дитина чимось завинила, ви не маєте права не виконати обіцяного (якщо воно не було обіцяно умовно, наприклад, за умови хорошої поведінки). При абсолютній необхідності покарайте малюка за провинність, але обіцяне не може бути невиконаним.

 

ДВОРІЧНА ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ БАЖАННЯ ДОПОМОГТИ МАМІ В ГОСПОДАРЧИХ СПРАВАХ.  ЧИ ТРЕБА ДОЗВОЛЯТИ МАЛЮКОВІ ЦЕ?

Найпоширеніша помилка — усунути дитину від хатніх справ, підмовлятися від її допомоги, тому що матері завжди простіше та iвидше щось зробити самій, ніж навчити цього малюка. Кожна дитина обов’язково намагається наслідувати того, хто працює: береться за віник чи пилосос, за посуд, ганчірку. Ось тут би і не відштовхнути її, а підбадьорити, навіть якщо сміття потрапляє не туди, куди треба, а чиста чашка знову плюхає в мильну воду. Важливо пробудити в дитини бажання допомогти. «Спасибі, мій помічнику, як добре з тобою працюється, як швидко ми все разом зробимо!». Дозвольте вашому малюкові відчути себе вмілим, потрібним, незамінним! Хвилини, витрачені на переробляння, навчання (лагідне, тактовне), розмови з дитиною, обернуться потім годинами зекономленого часу і тією дорогоцінною турботою, про яку ми всі, батьки і матері, так мріємо.

 

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ, ЯКЩО ДИТИНА ЧАСТО ПЛАЧЕ?

Одним із частих емоційних проявів у дітей виступає плач, причому далеко не завжди він свідчить про наявність негативних емоцій. Іноді плач слугує для привертання уваги дорослих і як прохання про допомогу або скарга. Взагалі, плач дошкільника вказує на якесь сильне переживання, відчуття страху, стурбованості, збудження. Розрізняють плач-вередування, плач-прохання, плач-протест, плач-скаргу, плач-вимогу, просто сигнал та емоційну розрядку. Разом із тим стан, який настає після плачу, характеризується як полегшення, він заспокоює дитину та покращує її настрій. Що ж робити батькам в таких ситуаціях? Під час плачу давати будь-які накази та поради дитині недоцільно, тому що вона, знаходячись у стані афекту, погано їх розуміє. Карати плачучу дитину не можна, бо тим самим до однієї негативної емоції буде додаватися інша, а малюк забуває причину покарання. Не варто поспішати у припиненні плачу, слід спокійно добитися довірливого контакту або гарантії відсутності покарання, виявити причину та розібратися в ситуації.

 

ЯКИЙ ВПЛИВ НА ДИТИНУ МАЄ ПСИХОЛОГІЧНА ОБСТАНОВКА В РОДИНІ?

Обстановка в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров’я малюка. Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини. Скандали, суперечки між батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності. До цих же наслідків призводить і непомірне застосування всіляких заборон на кшталт «не чіпай», «не лізь», «не бігай» тощо. Таке авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей, як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволяється,. У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи малюків. Повернувшись увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. їй необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно погратися та підготуватися до нічного сну.

 

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ ПРО ІСТЕРИЧНІ РЕАКЦІЇ ДИТИНИ?

У деяких сім’ях, де є лише одна дитина, їй приділяють багато уваги, за першою вимогою виконують усі її примхи та забаганки. З такої дитини зазвичай виростає егоїст, який прагне мати тільки задоволення, уникає труднощів, бо долати їх він не вміє. Будь-які складнощі, перепони викликають у такого малюка крик і сльози. У таких дітей розвивається прагнення бути завжди в центрі уваги, відігравати першу роль, викликати захоплення оточуючих. Якщо ж це не вдається, то з’являються серйозніші нервовості. Вони виражаються в різних розладах. Іноді істеричні припадки можуть мати перебіг у вигляді знепритомлення з підвищеною пітливістю, почервонінням або зблідненням шкіри, підвищенням температури тощо. У дошкільників такий приступ виражається зазвичай у тому, що вони падають на підлогу або землю, починають розмахувати руками і совати ногами, кричати. Якщо батьки виконують висловлені в такий спосіб вимоги дитини, то сприяють тому, що такий метод добиватися бажаного закріплюється, стаючи звичкою.

 

ЧОМУ ДІТИ ЛАЮТЬСЯ ТА ЯК БОРОТИСЯ З ЛИХОСЛІВ’ЯМ ДОШКІЛЬНИКА?

Нецензурні вислови, лайливі та брутальні слова, які; принижують і ображають людей, дійсно засмічують дитяче мовлення та дратують і засмучують батьків. Джерел лихослів’я дуже багато: це і телебачення (навіть сучасні мультфільми мають грубі, жаргонні вислови), і дитячий садок, і двір, де гуляють малюки, і навіть іноді родина. Чому діти лаються? Поки вони ще малі (до 5-ти років), то просто поводяться, як папуги — копіюють дорослих, не розуміючи того, що кажуть. Реакція батьків на таку поведінку дітей відіграє дуже важливу роль, і зволікати тут не варто. Почувши з уст малюка брутальне слово, обов’язково спокійно скажіть йому, що так говорити недобре і що такі слова вас засмучують. Поясніть, чому саме ці слова не слід вживати. Не думайте, що малюк вас не зрозуміє. Нехай зміст вашої промови буде йому не зовсім зрозумілим, зате він почує вашу стурбовану інтонацію і, певно, вирішить, що так краще не робити.

 

ЯК ЗАПОБІГТИ ФОРМУВАННЮ ЗАНИЖЕНОЇ САМООЦІНКИ МАЛЮКА?

Діти зі зниженою самооцінкою ростуть невпевненими в собі, стривоженими, замкненими, прихованими. Такі малюки погано почуваються в колективі, завжди задовольняються другорядними ролями. На заняттях такі діти зазвичай тихі і пасивні. Знижена самооцінка формується, як правило, у тих родинах, де до дитини пред’являють непомірні вимоги, де її ініціатива постійно обмежується, її осуджують на кожному кроці, суворо караючи за найменшу провину: замикають у порожній кімнаті, всаджують на дві години на стілець і не дозволяють рухатися, а частіше безперервно лають, фіксуючи увагу виключно на її недоліках та вадах. Батьки, уважно придивляючись до своєї дитини, знаючи її індивідуальні особливості, повинні потурбуватися про те, щоб не допустити таких небажаних відхилень в особистісному розвитку малюка. Для цього батькам можна порадити ставитись більш уважно до особистості дитини, не перебільшуючи та не зменшуючи її можливостей, а ще допомогти синові чи доньці правильно та об’єктивно оцінювати себе.

ЯКЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДИТИНИ МАЮТЬ ПАЛЬЧИКОВІ ІГРИ?

Дослідження розвитку дрібної моторики дітей мають надзвичайну цінність і для педагогів, і для психологів, і для мовознавців: адже руки — багатофункціональний специфічний орган, притаманний лише людині. Рівень розвитку дрібної моторики — один із найважливіших показників інтелектуального рівня дитини. Розвиток дій з предметами в середньому дошкільному віці позитивно впливає на формування пізнавальних психічних процесів: сприйняття, пам’яті, уваги, уяви і, звичайно, на удосконалення мовлення малюків. Тому в заняттях та ігрових вправах з чотирирічною дитиною роботу з розвитку дрібної моторики та координації рухів рук слід продовжувати. Пальчикові ігри — це інсценування за допомогою пальців коротеньких римованих історій, казок тощо. Багато ігор такого роду вимагають участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в просторових поняттях («праворуч», «ліворуч», «вгору», «вниз» тощо). У ході пальчикових ігор діти, повторюючи рухи дорослого, активізують моторику рук. Тим самим відпрацьовуються спритність, уміння координувати власні рухи, концентрувати увагу на одному виді діяльності. Пальчикові ігри також сприяють розвитку творчості малят, образного мислення, уяви, фантазії. Чотирирічні дошкільнята можуть грати в ці ігри, використовуючи кілька подій, що змінюють одна одну.